1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer

Исповедь бывшего священника

Исповедь священникаКогда в октябре 2012 готовила материал о роскошной жизни церковных иерархов полунищей страны, я  познакомилась с многими священниками разных конфессий, желающих говорить правду, но не желающих говорить  on record (под запись). С многими продолжаю общаться и поныне.  После 21 года служения, один из них отлучился от церкви, разуверившись. 8 июля 2013 года он прошел обряд раскрещения .  Я публикую его исповедь. По его просьбе – не указываю ни его имени, ни конфессии.


В церкві пропрацював  майже  21  рік.  8 липня 2013 року  пройшов обряд розхрещення.


Про Церковне Начиння 

Мощі,  свічки,  кадила  і  вся  інша  атрибутика  виготовляється  в  Підмосковьї,  возити  все  це  почав  на  Україну,   після  проголошення  незалежності  єпископ  Антоній,  в  церковних  колах  кличка  Бурдюк.  В  даний  час  перебуває  у  Росії,  служить  в  РПЦ. Мощі  виготовляються  в  основному  з  частин  різних  тварин,  як  то  собачі  кістки,  жабячі  шкіри,  а  також  з  синтетичних  матеріалів. Церковникам  відомі  4  руки  Іоана Хрестителя,  в Римі  і  Константинополі.   Обидві  справжні  і  обидві  ліві.  Деякі  святі  мають,  якщо  глянути  по  світу,  по  півсотні  пальців,  десятки  голів,  сотні  інших  деталей.  Особлива  стаття  доходів  - це  християнські  чуда ,  появи  намальованих  насправді  ликів  святих  і  різні  ікони -   чудотворні,  мироточащі  і  кровоточащі. Замість  крові  використовується  дешева  фарба,   і  про  ці  всі  щахрайства  знають  абсолютно  всі  священники. Знають  і  мовчать,  бо  залишаються  аморали,  які  є  заробітчанами.  Зробіть  експертизу  мощей  і  ви  побачите,  до  чого  прикладаються  віруючі.


Про Зібрання 

Будь- яке  зібрання  священників  перетворюється  в  попойку,  яка  починається  з   молитви,  а  закінчується  розвозом  тіл. Один  з  священників  завжди  бажаний  гість  на  цих  заходах,  бо  на  спір,  за  3 літри  горілки  демонструє  поїдання  мухомора.


Про Хрестики та Прибутки 

Всі  чудово  знають,  що  золотих  хрестиків  в  церкві  не  буває,  замість золота  - мідь  з  тоненьким  шаром  позолоти,  собівартість  десь  біля  2  гривень.,  продажну  ціну  т.зв  золотих  виробів  подивіться  в  будь- якій  церкві.  Візьміть  т.зв. золотого  хрестика  і  нагрійте  запаленим  сірником,  він  зразу  посиніє.  Рентабельність  така,  що  наркобізнес  відпочиває. Як  вам  10000 відсотків? За  цей  бізнес  і  був  вбитий  Володимир Кательницький,  голова  братства  ім Андрія Первозванного. Зарізали  його  і  розрізали  на  шматки  його  маму,  бо  наівні  бариги  початку  90их  думали  задешево  скупити  хрестики  з  золота,  сподіваючись,  що  то  дійсно  золото.  Те  ж  і  на  свічках.  Куди  йдуть  ці  гроші?   Риторичне питання. Виправдовується  будь -яка  брехня,  тільки  б  доход.  Окрема  стаття  прибутку,  це  робота  з  чиновниками  і  олігархами.  Інколи  їх  починає  мучити  щось  схоже  на  совість,  але  насправді  це  страх,  що  колись  за  злочини  доведеться  розплачуватись. Це  вже  віп- клієнти,  рядового  до  них  і  близько  не  пустять. Після  відпущення  всіх  гріхів  зазвичай  застілля  і  скромні  прохання,  вже  від  священника,  чи  про  виділення  землі,  чи  прикриття  якогось  чергового  гей -скандалу,  як  це  було  в  Тернополі,  коли    заступилися   за  настоятеля,  який  згвалтував  16  річну  прихожанку,  чи  трошки  контрабанди,  залежно  від  того,  хто  спокутує  свої  гріхи. 


Про Розпусту 

Щоб уявити масштаб розпусти,   треба   поспілкуватись  з  монахами  і  монашками  тет-а -тет. Можу  порекомендувати  чоловічий  монастир  в  Богуславі,  Київської  області.   Так  само  духовні  семінарії. І це  все  в  будь- яких  конфесіях. Тут,   правда,   грекокатолики  попереду  всіх. Поїдьте  в  Бучач,  Тернопільської  області  в  коледж  святого Йосафата. Навіть  ми,  що  багато  чого  бачили,  жахаємось.  Практично  всі  монастирі,  то  кубла  розпусти. 


Про Віру 

Яка  там  віра! Меркантильність,  лицемірство  і  атеїзм.  При  мені  люди  з  Борисполя  скаржились  на  місцевого  священника,  що  не  похоронив  одиноку  літню  самотню  жінку,  бо  не  було  чим  заплатити. Чим  все  закінчилось? Загальним  розумінням  і  таким  обговоренням,  що  люди  почувши  те -   зроду  б  до  церкви  не  пішли. Ті  священники,  яким  нічого  не  світить  в  плані  кар’єри,  або  які  ще  мають  совість,  намагаються    подалі  триматись  від  високих  чинів. В  провінцію  також  відсилають  непотріб. Село   Карашин,  Макарівський  район,  місцевий  батюшка  кидає  жінку  і  5  дітей -  і  в  сусідньому  селі  відкриває  тютюногорілчаний  магазин,  по  місцевому  називається  «У  попа». 

Пам”ятаю,  якось  приїїхали  люди  з    Броварського  району,  з  проханням  замінити  їхнього  священника. На підставі того, що священник на  Пасху  від  перепою  ледве  на  ногах  стояв,  а  потім  каже  старшій  жінці, мовляв,  чого  так  багато  яєць  понаносили, « в  мене  вже  і  свині  тих  пасок  і  яєць  не  їдять».  Бабуся  й  спитала,  а  що  ж  нести? «Ви  мясо  несіть,  мясо  точно  не  пропаде». 

Потім  спотикаючись  і  плутаючи  слова  молитви  з  матюками,   почав  посвячувати. Результат -  переведення  в  інше  місце,  на  жаль,   не  знаю  куди.  Розповідати  можна  годинами.  Але, заради правди, скажу, що ті,  хто  в  маленьких  містечках  і  селах  ще  якось  людяніші,  бо  ближче  до  людей.

 

Надруковано в "Корреспондент"