УКРАЇНА ДО МОЙСЕЯ

• 

Деталі

Категорія: Галина Бондаренко

Опубліковано: Понеділок, 15 липня 2013, 15:43

Перегляди: 2261

Сину  мій, Тебе мені Сам Бог послав,
Звільнить мене з ярма, з кайдан.
Тільки Тобі ця справа по плечу
Молю Тебе, благаю я, кричу.

  Скільки синів і доньок маю я,
Що пам’ятають ще моє ім'я, 
Але не знають , як допомогти, 
Дорогою якою треба йти.

Ти мусиш показать дорогу їм, 
Щоб вибратися із оцих руїн, 
Бо знаєш Ти дорогу до Отця,
З біди мене і виведе дорога ця.

Хто я ? Земля твоїх дідів , батьків,
Що у ярмі вже стільки ось віків. 
Здавалось – ніби сонце правди  вже сія, 
А, ні – і знов в глибокій прірві я.

Блукають мої доньки і сини, 
Момона сліпить очі й думають вони, 
Що можна тільки так щасливим буть, 
Забули – без любові все міняє суть.

Лише любов врятує нас усіх.
Скажи їм, не шукали щоб легких утіх, 
Дай знати їм, що тільки Бог один,
Підніме їх і виведе мене з руїн.

Не легко це зробити, але Ти, 
Іди упевнено й досягнеш Ти мети,
Бо знаю, що Тебе веде Отець, 
Веде прямою Він дорогою не навпростець.

Тебе Він любить й довіря Тобі, 
І вірю я, що не лишусь в журбі.
Я вірю – сонце правди засія, 
Й від цього ось уже щаслива я,
Що маю Сина я такого на Землі, 
Який не дасть загинути мені.