ВІРУС КОРУПЦІЇ

Деталі: Категорія: Спільнота; Опубліковано: П'ятниця, 21 листопада 2008, 01:01; Перегляди: 3596

Епідемія... Як це лякає людину, а особливо тоді, коли мова йде про дуже небезпечні хвороби. Вони час від часу проносяться по планеті, спустошуючи її і, забираючи із собою тисячі, сотні тисяч, мільйони людських життів.

Такими були хвилі холери, чорної віспи, чуми, із якими людство навчилося боротися, саме тоді, коли зусилля всього людства було направлене на подолання цієї страшної біди. Тоді всі, не залежно від національності, віросповідання приймали участь у цій боротьбі, часто наражаючи своє життя на небезпеку. І були такі, хто віддав життя заради святої справи.

Та прийшов час змін, і не тільки у видах хвороб, але і назва "епідемія" може бути віднесена не тільки до інфекційних захворювань.

Письменники-фантасти якимось чином відчувають майбутні події. Господь їм відкриває канали інформаційних бачень майбутнього.

Уже багато років у закордонних фільмах має місце тема особливої епідемії — психологічної, коли змін зазнає психіка людини, її свідомість. Тобто вплив вірусу чи якогось іншого чинника, що змінює усвідомлення людини, її сутність. І у всіх випадках це — вплив темних сил, які забирають на свою сторону людські душі, або ж знищують їх і замінюють їх на клони.

Я завжди дивилася ці фільми з якимось трепетом у душі, та заспокоювала себе, що цього не може бути в нашому житті, принаймні в найближчому майбутньому. Та я помилялася, бо фантастичні перетворення увійшли безпосередньо і в наше життя.

По країні йде епідемія — епідемія корупції. Ця страшна хвороба день за днем отримує нові й нові жертви.

І що дивно, ці отруєні корупцією люди себе почувають дуже добре фізично, їх не розривають муки совісті. Совість у них зникає, вона ніби випаровується, а натомість з'являється страшна одержимість наживи. Вкусивши цього плоду один раз, єство вимагає ще й ще. Спокуса отримати більше спотворює душі і залишає лише один шлях — до пекла.

Хто вкусив цього плоду, немов по змаху чарівної палички перетворюється на монстра. Навіть зовнішній вигляд змінюється, не зважаючи на пластичні операції, дорогий одяг і повноцінне харчування. Господь перестає підтримувати такі душі і свою енергію вони отримують від іншого бога — від князя темряви.

Сьогодні в Україні корупція — це епідемія, що охопила все суспільство, усі його шари. Влада в Україні — корумпована. Чиновники усіх рівнів уже не можуть жити інакше, та вони і не намагаються щось змінити. Купити можна всіх і все, як кажуть, треба лише знати скільки це, що або хто, коштує.

І в цей важкий і переломний час, коли у простих людей зникає надія на краще й чесне життя, а зневіра породжує або депресію, або агресію, в Україні розтоптана правда й справедливість. На висоту підноситься брехня, насильство, розпуста. Людині боротися з такою темною силою не реально.

Хвиля корупції поступово накриває всю країну. Устояти, практично, не може ніхто, це — питання лише часу й розміру. І ця хвиля практично має всі ознаки епідемії: охоплення єдиної великої території, в єдиному часі, із великою кількістю постраждалих, що перейшла критичну межу, кількість яких постійно збільшується.

Ті, хто ніби намагаються боротися з нею, потрапляють у пастку, не можуть встояти перед спокусою легкої й швидкої наживи і стають її жертвами.

Чому ж так відбувається? Чому так легко люди потрапляють у тенета і змінюють свої погляди, ідеали заради, можливо одноразової подачки, і не бояться покарання за це?

По-перше, в такій багатій (так багатій) країні, яка має великий потенціал, але духовно бідній з'явилася можливість швидкої (іноді навіть не кримінальної) наживи (збагачення).

Разом із тим іде швидке розділення людей за рівнем доходу. З однієї сторони — величезні прибутки (навіть за світовими мірками), а з іншої сторони — зубожіння мільйонів людей. Це стало можливим, в основному, через те, що наше суспільство було не готове прийняти нові економічні відносини. Дуже довго народ був відірваний від справжнього управління країною, так як у країнах демократії. Декілька поколінь народилося й жило в час панування комуністичної ідеології, коли не потрібно було думати і щось вирішувати, потрібно було лише виконувати грандіозні плани побудови соціалізму і в майбутньому комунізму.

І ось цей народ залишився без цих планів, без свого звичного керівництва, яке за них усе вирішувало. Це можна порівняти з відчуттям дитини, що враз залишилася без батьків, вчителів і вихователів, без опори й підтримки.

Основна маса за інерцією чекала змін, чого і понині чекають пенсіонери, що хтось прийде й змінить їхнє життя, вирішить їхні проблеми. Хтось мріє й чекає, що прокинеться в один день і знову опиниться в тій, такій знайомій країні з її такими звичними й зрозумілими відносинами. Але тієї країни уже нема.

Перед народом постало питання, що робити? А потрібно усе змінювати докорінно.

А як це робити?

Так як це епідемія, то і боротися з цією бідою потрібно всім, а не чекати й надіятися лише на президента чи прем'єра, прокуратуру чи СБУ, бо вірус вразив кожного і впровадився в найпотаємніші закутки душі. Звичайно, для боротьби із цим злом потрібна воля найвищих ешелонів влади, бо лише тоді цю епідемію ми зможемо подолати й відвернути самознищення.

Отже, найперше потрібно починати із себе.

Нам усім потрібно усвідомити, що цей стан із корупцією в країні веде до катастрофи.

Країна не розвивається, бо наші найвищі менеджери (на усіх рівнях) не залежать від рівня доходів населення, рівня розвитку країни. Їхнє благополуччя і добробут залежать від розміру хабара.

У країні створена ціла хабарна піраміда. Чим вище стоїть чиновник, тим більше потічків із хабарами на ньому сходяться. І щоб піраміда розсипалася потрібно припинити її живлення, припинити потоки хабарів на найнижчих рівнях, тобто нам із вами.

А чи зможемо? І що для цього потрібно робити?

Так, зможемо, якщо переможемо цього монстра в самих собі, якщо зможемо змінити себе, свою свідомість і усвідомлення себе, як невід'ємної частинки єдиного цілого.

Усі, мабуть, знають вислів "пізнаєш себе — пізнаєш світ". Тому під словом себе ми будемо мати на увазі організм людини, а під словом світ організм людського суспільства. Щоб розібратися у цьому питанні: що потрібно зробити, щоб змінити якісно людське суспільство, можемо провести аналогію, взявши відповідно окремий орган організму й організм у цілому, або окрему клітину органу й орган у цілому.

Отже, щоб оздоровився орган у цілому, потрібно оздоровити його окремі клітини, тоді він буде функціонувати нормально. А для оздоровлення всього організму потрібно мати здорові органи й системи, тоді організм стане здоровим і буде нормально функціонувати, і що важливо, він буде розвиватись, тобто вдосконалюватися. З цього виходить, що для оздоровлення єдиного організму (держави) потрібно мати здорові органи й системи: законодавчу, виконавчу, судову, ЗМІ.

Суспільство ж у свою чергу для повного здоров'я повинно мати свої здорові клітини — здорових від вірусу корупції громадян.

Ми — люди схожі на атоми, що існують ніби самі по собі, бо віддалені один від одного на великі відстані. Але атоми пов'язані між собою магнітними, електричними полями і підпорядковані єдиним законам і єдиній загальній програмі розвитку, тому прагнуть до рівноваги в системі. І лише людина, яка йде в розріз із єдиною програмою розвитку людства (суспільства, країни) вносить хаос, порушує гармонію, а разом із тим і приводить до загибелі усю систему, в даному випадку суспільство (країну).

Не можна бути абсолютно щасливим серед нещасливих — це абсурд. І даючи хабара, ти отримуєш щось поза чергу, тобто крадеш це у тих, для кого це було призначено, а це — порушення закону Божественної справедливості — єдиного для всіх закону, що панує у світі. За все в цьому світі треба платити, тому розплата за цей гріх тебе рано чи пізно наздожене. Платити доведеться найдорожчим, а це боляче. Наша країна і наш народ уже розплачується, втрачаючи поступово і свій потенціал і надбання попередніх поколінь.

Наше суспільство змінилося, люди стали агресивними один до одного. Це є симптомами хронічного перебігу хвороби, тому і лікування потрібно починати якомога скоріше, бо багато духовних надбань уже втрачено. І дуже шкода буде, якщо це втрачено назавжди.

Отже, щоб змінилося життя в країні, щоб нас полишила ця страшна епідемія корупції, нам потрібно в першу чергу змінитися самим: і владі, й людям, як бідним, так і багатим, а інакше ця епідемія знищить і нас, і країну. І потрібно знати всім, що ослаблена такою епідемією країна є дуже вразлива до будь-яких впливів ззовні, вона може легко попадати в залежність, бо вже є залежна від хабарництва, а це дуже схоже на наркозалежність. Тому боротьба з корупцією буде дуже болісною, біль буде схожий на ломку наркомана. але ми повинні бути готовими, щоб пережити його, бо без цього болю ми не вилікуємося, а загинемо. До цієї боротьби ми закликаємо всіх.

Тож бережімося. І хай у цьому нам допоможе Господь, бо лише в Ньому джерело тієї сили, що нас підтримає й допоможе, а ще "що не можливо людині — для Бога можливе".

Людмила Мірошніченко